Мы украинская нация (не зависимо от национальной принадлежности граждан) независимого государства Украина имеющего свои корни с давних времен и имеющее перспективу дальнейшего развития.
48%
[ 12 ]
Мы группа людей различной национальности, в силу исторических событий собравшиеся на данной территории и не имеющих какой либо государственной будущности (т.е. распад).
Мені не хотілось опитування. Викладаємо свої думки. Шукаємо в чому ми однієї думки, не акцентуємо протилежностей. Дуже часто непорозуміння від того, що кожен по різному називає речі. А ще хотілось щоб ми не ховались за словесними нагромадженнями. Все треба називати своїми іменами, правда для цього теж треба визначитись в термінах. Але якщо ми хочемо порозуміння, куди поспішати? Якщо опитування, то я б запитання поставив так:
1. Ми українці.
2. Ми населення.
В первый раз я практически полностью согласен с majsterом, но только не мы - украинцы, а мы - украинские, то есть живущие на территории Украины и неравнодушные к её судьбе.
У Франції - французи, в Німеччині - німці, в Польщі - поляки, в Угорщині - мадяри, в Італії - італійці, то чому в Україні – українські? Це відповідь без відповіді, а поставити так запитання має підтекст, розкрийте.
1 Мы украинская нация (не зависимо от национальной принадлежности граждан) независимого государства Украина имеющего свои корни с давних времен и имеющее перспективу дальнейшего развития.
2 Мы группа сообществ различной национальности волею случая, временно собравшиеся на данной территории и не имеющих какой либо государственной будущности (т.е. распад).
3 Скорее первое, чем второе.
4 Скорее второе, чем первое
Тогда хоть какая-то картина вырисуется.
Я бы либо добавил пункт, либо подредактировал N2:
Мы группа людей различных национальностей в силу исторических событий (без слова временно), собравщиеся на данной территории и имеющие перспективу дальнейшего развития без принуждения принимать чужую культуру и вероисповедание.[/i]
Мне кажется это одно и то же....
Да нет, это разные вещи. Во-первых, человек несёт ответственность за свои поступки и свой выбор, а в сообществе ответственность каждого человека стремится к нулю, во-вторых сообщества различных национальностей - это сообщества, объединённые по национальному признаку.
Волею случая - это из разряда стихий, а в силу исторических событий часто включает в себя осознанную волю одного или нескольких творцов истории (как пример - заселение мелитопольщины при Екатерине второй - это совсем не волею случая.
У Франції - французи, в Німеччині - німці, в Польщі - поляки, в Угорщині - мадяри, в Італії - італійці, то чому в Україні – українські? Це відповідь без відповіді, а поставити так запитання має підтекст, розкрийте.
Во Франции не все - французы и т.д.
Я не чувствую себя по национальности украинцем:
1. Я не общаюсь на украинском языке, хотя и понимаю.
2. я не разделяю вероисповедания украинского народа (ни католик, ни православный)
3. я не знаю и не соблюдаю обычаев украинского народа.
Ну и так далее. И дело не в том, что я не люблю украинцев, я точно также не чувствую себя китайцем, французом, и т.д.
Но я радуюсь, если Украине (как государству) что-то удаётся и переживаю её промахи.
Вот поэтому я не украинец, я - украинский.
На такі запитання, як в даному опитуванні, важко відповідати. Це як дати однозначну відповідь на запитання – чи перестали ви вживати по стакану водки зранку? Так або ні.
Та і до чого тут «распад»? Думаю що треба ставити однозначні запитання, а про своє бачення людина напише особисто.
Поэтому постарайтесь начать хотя бы с малой консолидации с Калекой ,
а там глядишь, и дальше пойдет.
Калєка пише що консолідація неможлива, для нього консолідація – лягти, як він каже, під когось, а Ви пропонуєте щоб ми консолідувались з ним. Він не може консолідуватись, у нього поважна причина, а раз так, то Ви пропонуєте щоб консолідувався з ним я. Хотілось би ясності. Розумію, що причина тут зовсім в іншому.
До речі, в питанні консолідації приклад Франції дуже цікавий.
В 1940 році Франція капітулювала і була поділена на 2 частини. Північна, окупована, південна «незалежна» зі своїм урядом. Все було як в Німеччині, СС, гестапо, тільки з французів. Плани знищення євреїв. Поставки робочої сили в Німеччину. Та серед цього історичного лісу було ще одна цікавинка, як на мене. Німці, в деяких областях Франції видавали французам німецькі паспорти. Вони говорили, просто так сталось, що вам довелось жити у придуманій державі, бо ви арійці, чи як там вони аргументували. Ми один народ. Браття. ( Це так щось нагадує з нашої історії). І от вже деякі французи стають німцями, їх оцінили. Далі відомі події, Нюрнбергг. Фашизм засуджений, і покараний. Злочинці в тюрмах. Половина французів співробітничали з німцями, за що і були після війни покарані, а потім де Голль їх помилував, а потім з’явився закон який забороняв нагадувати людині, що вона співпрацювала з німцями. Де Голлю треба була консолідація французів. Він був державний діяч і патріот Франції. Ось чому він придумав карати того хто сіяв ворожнечу поміж французами. Франція, як і всі французи, боролась з фашизмом. Хто пікне з грати.
У Франції живуть французи. Вони не видумують ніякий словесних конструкцій.
Согласен с мнением, что чем чаще будут возникать вопросы "Кто мы?", тем разобщённый будет украинский народ. У каждого своя правда, скажем так.
На Западной Украине всячески восхваляют Степана Бендеру и Евгения Коновальца. Для нас же, в кошмарном сне разве что приснится ТАКОЕ....
И они украинцы и мы украинцы!
На Западной Украине всячески восхваляют Степана Бендеру и Евгения Коновальца. Для нас же, в кошмарном сне разве что приснится ТАКОЕ....
И они украинцы и мы украинцы!
Ну почему ж так сразу и в кошмаре? А просто принять как данное: что они были,что боролись за государство, кстати в котором мы сейчас и живем? Ну ведь по поводу гражданской войны как-то таких споров острых то и нету,а тоже ведь один народ стрелял друг в друга.
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах